| dbo:abstract
|
- Marnivost je lidská vlastnost, která se projevuje jako nadřazené chování nad ostatními lidmi. Můžeme ji definovat jako touhu po vyšší atraktivitě, nadřazenosti finanční, fyzickém vzhledu či vrozeném talentu. Marnivý člověk má zálibu ve zdobení vlastního zevnějšku. Podobná lidská vlastnost je ješitnost. Blízký pojem je pýcha, který v křesťanském učení patří mezi Sedm hlavních hříchů. (cs)
- الغرور هو إيهام يحمل الإنسان على فعل ما يضره ويوافق هواه ويميل إليه طبعه.وهو حب الإنسان لنفسه بزيادة، وقد ينتج عنه الكراهية والحقد ونقصان التواضع.الأسباب التي تؤدي إلى الغرور: الجمال - المظهر الخارجي - امتلاك أشياء نادرة - امتلاك منزل - حب الناس للشخص، وهو صفة قد تزرع الكره والحقد.يمتلك الأطفال غالبا هذه الصفة، ولا يجب أن يحاسبوا عليها بسبب صغر سنهم.يزرع الغرور بين الفنانين والمشاهير غالبا ولكن السبب غير معروف. (ar)
- Vanteco estas ekcesa kredo en propraj kapablecoj aŭ allogeco por aliuloj. Ankaŭ ekstravaganca montrado de vestaĵoj kaj ornamaĵoj nomiĝas vanteco. Antaŭ la 14-a jarcento la nocio ne havis tian narcisisman nuancon. (eo)
- Eitelkeit (lateinisch vanitas) oder Gefallsucht ist die übertriebene Sorge um die eigene Schönheit oder die geistige Vollkommenheit, den eigenen Körper, das Aussehen und die Attraktivität oder die Wohlgeformtheit des eigenen Charakters. Eitle Menschen werden manchmal auch als affektiert bezeichnet. (de)
- Harrokeria edo harropuzkeria harroari dagokion egite edo esan gaitzesgarria da. Berez, hantustearen neurriz gorako adierazpena da, apaltasun edo umiltasunaren aurkakoa. Kristau-teologia klasikoaren arabera, harrokeria munduko gauzetan konfiantza modu baztertzailean jartzean datza, eta, horren ondorioz, gizakiak ez du Jainkoaren beharrik. Askotan «bizio nagusitzat» hartzen da. Friedrich Nietzschek honako hau idatzi zuen horri buruz: "Harrokeria jatorria izatearen beldurra da; beraz, harrotasun falta adierazten du, baina ez derrigorrez originaltasun falta". Era berean, Mason Cooleyk "ondo elikatutako harrokeria onbera da, harrokeria gosetia despota da" esan zuen. (eu)
- La vanité (du latin vanitas) est un trait de caractère consistant à avoir une croyance excessive en ses propres capacités et en son attractivité. Avant le XIVe siècle, elle n'avait pas de signification narcissique, mais était considérée comme une chose futile. Le terme connexe de « vaine gloire » est aujourd'hui considéré comme un synonyme archaïque de vanité, une vantardise injustifiée. Dans la sphère philosophique, la vanité renvoie à un sens plus large de l'égoïsme et de l'orgueil. Friedrich Nietzsche écrit que, selon lui, « la vanité est la peur de paraître original : c'est donc un manque de fierté, mais pas nécessairement d'originalité ». Dans de nombreuses religions, la vanité, dans son sens le plus moderne, est considérée comme une forme d'auto-idolâtrie, dans laquelle l'individu rejette Dieu pour sa propre image, et n'obtient donc plus la grâce divine. Les histoires de Lucifer, d'Adam et Ève, de Narcisse et d'autres encore accompagnent les protagonistes vers l'aspect insidieux de la vanité elle-même. Dans les enseignements chrétiens, la vanité est considérée comme un exemple d'orgueil, l'un des sept péchés capitaux. (fr)
- La vanidad se define como la creencia excesiva en las habilidades propias o la atracción causada hacia los demás. Es un tipo de arrogancia, engreimiento, una expresión exagerada de la soberbia. De acuerdo a la teología cristiana clásica, la vanidad consiste en depositar la confianza en forma excluyente en las cosas mundanas, lo que hace que el hombre no necesite de Dios. Es considerado muy a menudo como el «vicio maestro». En algunas enseñanzas religiosas se la considera como una forma de idolatría, en que la persona en función de sus deseos y actos mundanos rechaza a Dios en su vida cotidiana. Las historias de Narciso (de donde se ha sacado el término "narcisismo") y Lucifer (con la expresión "Non serviam"), son ejemplos demostrativos de lo que puede llegar a ser un completo vanidoso. La vanidad es considerado uno de los sietepecados capitales. (es)
- Vanitas adalah kepercayaan berlebihan terhadap kemampuan diri sendiri, atau kecantikan/ketampanan/kepentingan diri sendiri. Kata ini berasal dari bahasa Latin vanitas yang sebelum abad ke-14 memiliki arti yang berbeda, yaitu "kesia-siaan". Kata ini kemudian mendapat arti tambahan narsisisme dan egoisme. Di dalam banyak agama, vanitas, dalam arti modernnya, dianggap sebagai suatu penyembahan diri sendiri, meninggikan dirinya sejajar dengan Tuhan demi kemuliaan diri sendiri. Di dalam filsafat, vanitas merupakan bentuk lain dari ego dan kesombongan (tinggi hati). Di dalam bahasa Indonesia, tindakan vanitas dapat disebut sebagai memegahkan diri. Vanitas sering kali disimbolkan dengan burung merak di dalam simbolisme Barat, karena merak (jantan) dianggap sebagai burung yang angkuh dan suka pamer. Di dalam proyek ensiklopedia terbuka Wikipedia, suntingan vanitas, yakni suntingan tentang artikel biografi diri sendiri, sanak keluarga, maupun orang dekat, dianggap sebagai konflik kepentingan yang seringkali hanya menonjolkan sisi baik (diri sendiri atau orang dekat) tanpa menyebutkan sisi buruknya. Suntingan semacam itu dapat berupa tulisan artikel, maupun mempromosi dalam bentuk tulisan, pranala, gambar foto demi ketenaran dan keuntungan komersial diri sendiri maupun orang dekatnya. Hal ini yang dianggap membedakan sebuah artikel biografi di Wikipedia dengan situs web pribadi atau media promosi lainnya. Karena tidak ada kriteria konkrit untuk menentukan apakah seseorang dianggap vanitas atau tidak, maka banyak proyek Wikipedia yang kemudian mengganti kebijakan tentang vanitas dengan , termasuk suntingan yang dibayar untuk tujuan promosi maupun menghilangkan informasi negatif. (in)
- Vanity is the excessive belief in one's own abilities or attractiveness to others. Prior to the 14th century it did not have such narcissistic undertones, and merely meant futility. The related term vainglory is now often seen as an archaic synonym for vanity, but originally meant considering one's own capabilities and that God's help was not needed, i.e. unjustified boasting; although glory is now seen as having a predominantly positive meaning, the Latin term from which it derives, gloria, roughly means boasting, and was often used as a negative criticism. (en)
- Nel linguaggio comune, il termine vanità indica un'eccessiva credenza nelle proprie capacità e attrazione verso gli altri. Prima del XIV secolo non aveva alcun significato narcisistico, ma era considerata una futilità. Il relativo termine vanagloria oggi è visto come un sinonimo arcaico della vanità, un'ingiustificata vanteria. Dal suffisso vanus (mancanza di) e dal latino gloria. In ambito filosofico, la vanità si riferisce ad un più ampio senso di egoismo e superbia. Friedrich Nietzsche scrisse che, secondo lui, "la vanità è la paura di apparire originali: perciò è una mancanza di superbia, ma non necessariamente di originalità". In uno dei suoi aforismi, disse che "la vanità, nutrita bene, diventa benevola. Se affamata, diventa maligna". In molte religioni la vanità, nel suo significato più moderno, è considerata come una forma di auto-idolatria, nella quale l'individuo rifiuta Dio per la sua propria immagine, e di conseguenza non gli viene più concessa la grazia divina. Le storie di Lucifero, di Adamo ed Eva, di Narciso e di vari altri accompagnano i protagonisti verso l'aspetto insidioso della vanità stessa. Negli insegnamenti Cristiani la vanità è vista come un esempio della superbia, una dei sette peccati capitali. Questo elenco si è allargato ultimamente con l'aggiunta della vanagloria, considerata un peccato indipendente dalla superbia, e quindi non riconducibile ad essa. (it)
- 虚飾（きょしょく、英語：Vanity）とは、一般的には自分自身の能力や他の人に与える魅力を過度に信じていること。実質を伴わない外見だけの飾り。虚栄とも。14世紀以前では、ナルシシズムの要素は無く、単に無価値（futility）を意味していた。 哲学の分野では、虚飾は利己主義と傲慢という広い意味を持っている。フリードリヒ・ニーチェ等の哲学者が虚飾について言葉を残している。 今日の多くの宗教では、虚飾は自己崇拝として考えられており、自分のイメージのために、神の偉大さに自らの自己をなぞらえ、そしてこれより分離し、長い時間の中で神と神の恩寵から離れていく。キリスト教の教えでは、虚飾は七つの大罪の一つ傲慢の一例と考えられている。 (ja)
- Próżność (łac. vana gloria lub inanis gloria) – rodzaj pychy przejawiająca się w chęci olśniewania innych, zwracania uwagi na rzeczy zewnętrzne. Według Katechizmu Kościoła Katolickiego zarówno próżność, jak i samochwalstwo stanowią grzech przeciw prawdzie. Z próżności wypływa nieposłuszeństwo, chełpliwość, hipokryzja, spory, upór, kłótnie i pogoń za nowinkami. (pl)
- De term ijdelheid heeft in het Nederlands twee betekenissen die wel verwant zijn, maar toch op belangrijke punten verschillen. De huidige betekenis van het woord gaat in de richting van wat in het Latijn aangeduid werd als superbia en in het Grieks als hybris. Met superbia of hoogmoed wordt het verlangen om belangrijker of aantrekkelijker te zijn bedoeld, of een liefde voor zichzelf. De andere betekenis van het woord ijdelheid komt overeen met het Latijnse vanitas en duidt op leegheid, vergankelijkheid en zinloosheid. Deze betekenis komt terug in de uitdrukking 'ijdelheid der ijdelheden' en ligt ook ten grondslag aan de waarschuwing memento mori (gedenk te sterven). In de beeldende kunst is vanitas een bekend thema. (nl)
- Тщесла́вие (от тщетный (напрасный) + слава) — стремление хорошо выглядеть в глазах окружающих, потребность в подтверждении своего превосходства, иногда сопровождающееся желанием слышать от других людей лесть. Смежными понятиями являются гордыня, спесь, звёздная болезнь, кичливость. (ru)
- Fåfänga är överdriven omsorg om sitt anseende eller sitt utseende. Enligt många etiska läror är fåfänga dåligt, synonymt med flärdfullhet, flärd, prålsjuka, inbilskhet, egenkärlek och . Fåfänga har fått uttryck i konsten med påfågeln som vanlig symbol. Tillsammans med arrogans och förmätenhet faller fåfänga inom ramen för högmod som en av de sju dödssynderna. (sv)
- A vaidade é a preocupação excessiva em suas próprias habilidades ou atratividade para os outros. Antes do século XIV, não tinha tantas submissões narcisistas, e apenas significava futilidade.. Embora a glória sempre fosse vista como tendo um significado exclusivamente positivo, o termo relacionado vanglória (vã glória) era visto como um sinônimo arcaico de vaidade. Sendo que originalmente significava vangloriar-se em vão. (pt)
- Марнославство — риса особистості, пристрасть, набута психологічна вада, що характеризується частим намаганням людини здаватись іншим у вигідному світлі й униканням такого положення, у якому вона могла би зробити відразливе враження. Прагнення стояти в думці навколишніх вище, ніж є насправді. Так створюється тією чи іншою мірою «дволикість»: одна особа для сторонніх, інше — для своїх. Розходження між цими особами може досягти такого ступеня, що істинна особа, яку можна побачити в домашнім житті, зовсім не схожа на «офіційну» особу, особу для інших. При брехливому, корисливому приховуванні своїх справжніх властивостей вийде те, що називається лицемірством. У Ромена Ролана є така фраза: «марнолюбному важливо не те, що він є, а яким він здається». Похвала й осудження — найсильніші знаряддя впливу соціального середовища на своїх членів. «Глузування боїться навіть той, хто вже нічого не боїться на світі» (Гоголь). Суспільство своєю думкою регулює поведінку своїх членів. Вони виявляються, таким чином, у залежності від нього, стають тією чи іншою мірою «рабами суспільної думки». Думка «що скажуть?» одержує іноді парадоксально велику силу. Гордість і марнославство йдуть рука об руку. Гордий, як правило, у той же час надзвичайно чутливий до думки інших. Посилений розвиток марнославства, як і гордості, у різних класах і шарах суспільства пов‘язаний в зв'язку з життєвою ситуацією в даному класі у визначений момент. Щоб поставити себе вище в очах інших, марнолюбна людина «козиряє усіма своїми козирями» і відчуває радість при удачі. Вона буде пишатися, досягши видного місця, незалежно від того, якими шляхами воно отримано, кичится сходженням на високу гору, своїм знайомством з людьми, що високо стоять у думці суспільства, своїм голосом, розумом, дотепністю, своїми знаннями. При цьому марнолюбний не тільки відчуває радість, приймаючи ці факти як доказ своєї значимості, але радість випливає з почуття переваги над іншими й одержує відповідне зовнішнє вираження. Якщо людині не можна досягти переваги над іншими в чому-небудь великому і серйозному, то вона знайде привід, щоб чим-небудь, та все ж таки пишатися. Марнославство, прагнення до переваги там, де немає для даної особи прямого шляху, виступає в замаскованій або завуальованій формі, йде обхідними шляхами. Щоб прикувати до себе симпатії, марнолюбні люди можуть бути ласкаві, люб'язні, попереджувальні і тим самим збуджують думку, що ця людина — з великим соціальним почуттям. Марнославство позначається у виборі професії, у постановці життєвих цілей і т. д. Невдача ворога може сприйматися як особиста удача. Людина завжди готова знецінити чужі успіхи і досягнення упередженою критикою. Заздрість не дозволяє бути об'єктивним. Марнолюбний не тільки критикує визначених конкретних осіб, але часто узагалі відноситься критично до людей, до «юрби», і судить про них зверхньо. Марнолюбне почуття переваги над людьми знаходить найрізноманітніші прояви і може бути вкраплене в переживання у виді окремих рис характеру. Самообман — один з найпоширеніших видів життєвої неправди. Це своєрідна захисна реакція, що дозволяє зберегти психологічний спокій і почуття впевненості в собі. Розвиток марнославства, як і гордості, залежить від умов соціального існування, від індивідуальних умов розвитку даного індивіда. Його зовнішній прояв і особливості суб'єктивного переломлення можуть стояти в зв'язку з інтелектуальним і моральним розвитком даної особистості. Воно знаходиться в зв'язку з кількома факторами і представляє реакцію настільки ж історично мінливу, як і гордість. Марнославство — це пристрасть до земної, людської слави та всіляких почестей. Корінь марнославства — в залежності людини від думки про неї інших людей. Виявами марнославства є нетерпимість до критики, небажання визнати свої помилки, постійне бажання похвали від інших людей. Марнославство виявляється як у вихвалянні своїми матеріальними здобутками, розумовими здібностями чи талантами, так і в хизуванні своїми духовними досягненнями. (uk)
- 虚荣（英語：Vanity）意義為不切實際的榮譽。今多用以比喻貪戀浮名及富貴。 虚荣心理是为了取得表面上的荣誉和引起外界普遍的关注，而表现出的偏离常态的心理。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Marnivost je lidská vlastnost, která se projevuje jako nadřazené chování nad ostatními lidmi. Můžeme ji definovat jako touhu po vyšší atraktivitě, nadřazenosti finanční, fyzickém vzhledu či vrozeném talentu. Marnivý člověk má zálibu ve zdobení vlastního zevnějšku. Podobná lidská vlastnost je ješitnost. Blízký pojem je pýcha, který v křesťanském učení patří mezi Sedm hlavních hříchů. (cs)
- الغرور هو إيهام يحمل الإنسان على فعل ما يضره ويوافق هواه ويميل إليه طبعه.وهو حب الإنسان لنفسه بزيادة، وقد ينتج عنه الكراهية والحقد ونقصان التواضع.الأسباب التي تؤدي إلى الغرور: الجمال - المظهر الخارجي - امتلاك أشياء نادرة - امتلاك منزل - حب الناس للشخص، وهو صفة قد تزرع الكره والحقد.يمتلك الأطفال غالبا هذه الصفة، ولا يجب أن يحاسبوا عليها بسبب صغر سنهم.يزرع الغرور بين الفنانين والمشاهير غالبا ولكن السبب غير معروف. (ar)
- Vanteco estas ekcesa kredo en propraj kapablecoj aŭ allogeco por aliuloj. Ankaŭ ekstravaganca montrado de vestaĵoj kaj ornamaĵoj nomiĝas vanteco. Antaŭ la 14-a jarcento la nocio ne havis tian narcisisman nuancon. (eo)
- Eitelkeit (lateinisch vanitas) oder Gefallsucht ist die übertriebene Sorge um die eigene Schönheit oder die geistige Vollkommenheit, den eigenen Körper, das Aussehen und die Attraktivität oder die Wohlgeformtheit des eigenen Charakters. Eitle Menschen werden manchmal auch als affektiert bezeichnet. (de)
- Vanity is the excessive belief in one's own abilities or attractiveness to others. Prior to the 14th century it did not have such narcissistic undertones, and merely meant futility. The related term vainglory is now often seen as an archaic synonym for vanity, but originally meant considering one's own capabilities and that God's help was not needed, i.e. unjustified boasting; although glory is now seen as having a predominantly positive meaning, the Latin term from which it derives, gloria, roughly means boasting, and was often used as a negative criticism. (en)
- 虚飾（きょしょく、英語：Vanity）とは、一般的には自分自身の能力や他の人に与える魅力を過度に信じていること。実質を伴わない外見だけの飾り。虚栄とも。14世紀以前では、ナルシシズムの要素は無く、単に無価値（futility）を意味していた。 哲学の分野では、虚飾は利己主義と傲慢という広い意味を持っている。フリードリヒ・ニーチェ等の哲学者が虚飾について言葉を残している。 今日の多くの宗教では、虚飾は自己崇拝として考えられており、自分のイメージのために、神の偉大さに自らの自己をなぞらえ、そしてこれより分離し、長い時間の中で神と神の恩寵から離れていく。キリスト教の教えでは、虚飾は七つの大罪の一つ傲慢の一例と考えられている。 (ja)
- Próżność (łac. vana gloria lub inanis gloria) – rodzaj pychy przejawiająca się w chęci olśniewania innych, zwracania uwagi na rzeczy zewnętrzne. Według Katechizmu Kościoła Katolickiego zarówno próżność, jak i samochwalstwo stanowią grzech przeciw prawdzie. Z próżności wypływa nieposłuszeństwo, chełpliwość, hipokryzja, spory, upór, kłótnie i pogoń za nowinkami. (pl)
- De term ijdelheid heeft in het Nederlands twee betekenissen die wel verwant zijn, maar toch op belangrijke punten verschillen. De huidige betekenis van het woord gaat in de richting van wat in het Latijn aangeduid werd als superbia en in het Grieks als hybris. Met superbia of hoogmoed wordt het verlangen om belangrijker of aantrekkelijker te zijn bedoeld, of een liefde voor zichzelf. De andere betekenis van het woord ijdelheid komt overeen met het Latijnse vanitas en duidt op leegheid, vergankelijkheid en zinloosheid. Deze betekenis komt terug in de uitdrukking 'ijdelheid der ijdelheden' en ligt ook ten grondslag aan de waarschuwing memento mori (gedenk te sterven). In de beeldende kunst is vanitas een bekend thema. (nl)
- Тщесла́вие (от тщетный (напрасный) + слава) — стремление хорошо выглядеть в глазах окружающих, потребность в подтверждении своего превосходства, иногда сопровождающееся желанием слышать от других людей лесть. Смежными понятиями являются гордыня, спесь, звёздная болезнь, кичливость. (ru)
- Fåfänga är överdriven omsorg om sitt anseende eller sitt utseende. Enligt många etiska läror är fåfänga dåligt, synonymt med flärdfullhet, flärd, prålsjuka, inbilskhet, egenkärlek och . Fåfänga har fått uttryck i konsten med påfågeln som vanlig symbol. Tillsammans med arrogans och förmätenhet faller fåfänga inom ramen för högmod som en av de sju dödssynderna. (sv)
- A vaidade é a preocupação excessiva em suas próprias habilidades ou atratividade para os outros. Antes do século XIV, não tinha tantas submissões narcisistas, e apenas significava futilidade.. Embora a glória sempre fosse vista como tendo um significado exclusivamente positivo, o termo relacionado vanglória (vã glória) era visto como um sinônimo arcaico de vaidade. Sendo que originalmente significava vangloriar-se em vão. (pt)
- 虚荣（英語：Vanity）意義為不切實際的榮譽。今多用以比喻貪戀浮名及富貴。 虚荣心理是为了取得表面上的荣誉和引起外界普遍的关注，而表现出的偏离常态的心理。 (zh)
- Harrokeria edo harropuzkeria harroari dagokion egite edo esan gaitzesgarria da. Berez, hantustearen neurriz gorako adierazpena da, apaltasun edo umiltasunaren aurkakoa. Kristau-teologia klasikoaren arabera, harrokeria munduko gauzetan konfiantza modu baztertzailean jartzean datza, eta, horren ondorioz, gizakiak ez du Jainkoaren beharrik. Askotan «bizio nagusitzat» hartzen da. (eu)
- La vanidad se define como la creencia excesiva en las habilidades propias o la atracción causada hacia los demás. Es un tipo de arrogancia, engreimiento, una expresión exagerada de la soberbia. De acuerdo a la teología cristiana clásica, la vanidad consiste en depositar la confianza en forma excluyente en las cosas mundanas, lo que hace que el hombre no necesite de Dios. Es considerado muy a menudo como el «vicio maestro». (es)
- Vanitas adalah kepercayaan berlebihan terhadap kemampuan diri sendiri, atau kecantikan/ketampanan/kepentingan diri sendiri. Kata ini berasal dari bahasa Latin vanitas yang sebelum abad ke-14 memiliki arti yang berbeda, yaitu "kesia-siaan". Kata ini kemudian mendapat arti tambahan narsisisme dan egoisme. Di dalam banyak agama, vanitas, dalam arti modernnya, dianggap sebagai suatu penyembahan diri sendiri, meninggikan dirinya sejajar dengan Tuhan demi kemuliaan diri sendiri. Di dalam filsafat, vanitas merupakan bentuk lain dari ego dan kesombongan (tinggi hati). (in)
- La vanité (du latin vanitas) est un trait de caractère consistant à avoir une croyance excessive en ses propres capacités et en son attractivité. Avant le XIVe siècle, elle n'avait pas de signification narcissique, mais était considérée comme une chose futile. Le terme connexe de « vaine gloire » est aujourd'hui considéré comme un synonyme archaïque de vanité, une vantardise injustifiée. (fr)
- Nel linguaggio comune, il termine vanità indica un'eccessiva credenza nelle proprie capacità e attrazione verso gli altri. Prima del XIV secolo non aveva alcun significato narcisistico, ma era considerata una futilità. Il relativo termine vanagloria oggi è visto come un sinonimo arcaico della vanità, un'ingiustificata vanteria. Dal suffisso vanus (mancanza di) e dal latino gloria. (it)
- Марнославство — риса особистості, пристрасть, набута психологічна вада, що характеризується частим намаганням людини здаватись іншим у вигідному світлі й униканням такого положення, у якому вона могла би зробити відразливе враження. Прагнення стояти в думці навколишніх вище, ніж є насправді. Так створюється тією чи іншою мірою «дволикість»: одна особа для сторонніх, інше — для своїх. Розходження між цими особами може досягти такого ступеня, що істинна особа, яку можна побачити в домашнім житті, зовсім не схожа на «офіційну» особу, особу для інших. При брехливому, корисливому приховуванні своїх справжніх властивостей вийде те, що називається лицемірством. (uk)
|
