| dbpedia-owl:abstract
| - يشمل فن المناظر الطبيعية الجوية اللوحات والفنون البصرية الأخرى التي تصور أو تستحضر مظهر المناظر الطبيعية من منظور علوي -عادة من مسافة كبيرة- يمكن رؤيتها من طائرة أو مركبة فضائية. لا يعتمد هذا الفن على المراقبة المباشرة دائمًا، بل على التصوير الجوي أحيانًا، أو على الخرائط التي أنشِئت باستخدام صور الأقمار الصناعية. كان وجود هذا النوع من الفن نادرًا قبل القرن العشرين، وتزامن تطوره الحديث مع ظهور النقل البشري، الذي سمح بإطلالات علوية فعلية على المناظر الطبيعية الواسعة. المناظر الطبيعية الجوية هي الأراضي كما تُرى من السماء. أولى صور المناظر الطبيعية الجوية هي الخرائط، أو الأعمال الفنية التي تشبه الخرائط إلى حد ما، التي تُظهر منظرًا طبيعيًا من وجهة نظر عين طائر تخيلية. مثلًا، أنشأ السكان الأصليون الأستراليون، بدءًا من العصور القديمة جدًا، مناظر طبيعية «للبلاد» (مناظر طبيعية جوية تصور بلادهم)، وتُظهر مسارات حفر الري والمواقع المقدسة. قبل السفر الجوي بقرون، طور الأوروبيون خرائط لقارات بأكملها وحتى للكرة الأرضية نفسها، كل ذلك من منظور جوي تخيلي، بمساعدة الحسابات الرياضية المستمدة من الدراسات الاستقصائية ومعرفة العلاقات الفلكية. كانت هنالك أعمال فنية غربية أخرى تعود إلى ما قبل القرن العشرين تصور بلدة أو منطقة واحدة بطريقة تقترب من المناظر الطبيعية الجوية الحقيقية، وتظهر البلدة أو المدينة بصورة تقريبية لما تكون عليه من الأعلى. غالبًا، تستخدم مناظر المدن الجوية التي تشبه الخرائط نوعًا من المنظور المختلط؛ المنظور العام كان شبه جوي (يظهر ترتيب الصورة كما لو شوهدت من الأعلى مباشرةً)، ولكن صورت المعالم ذات الأهمية (مثل الكنائس أو المباني الكبرى الأخرى) أكبر من المقياس، وبمنظور شخص يقف على الأرض. الغرض الوظيفي من رسم هذه المعالم بهذه الطريقة لوجوب تميزها من قبل المشاهد، وبالتالي، إخفاق الحصول على منظر علوي واقعي. شجع ظهور رحلة المنطاد في القرن التاسع عشر على تطوير مناظر طبيعية جوية أكثر واقعية، إذ بدأ الطيارون الرواد الأوائل في معرفة كيف تبدو المناظر الطبيعية والمباني حقًا عند مشاهدتها من أعلى مباشرة.
- Aerial landscape art includes paintings and other visual arts which depict or evoke the appearance of a landscape from a perspective above it—usually from a considerable distance—as it might be viewed from an aircraft or spacecraft. Sometimes the art is based not on direct observation but on aerial photography, or on maps created using satellite imagery. This kind of landscape art hardly existed before the 20th century; its modern development coincided with the advent of human transport which allowed for actual overhead views of large landscapes. Aerial landscapes are landscapes as seen from the sky. The earliest depictions of aerial landscapes are maps, or somewhat map-like artworks, which show a landscape from an imagined bird's-eye viewpoint. For example, Australian Aborigines, beginning in very ancient times, created "country" landscapes—aerial landscapes depicting their country—showing ancestral paths to watering holes and sacred sites. Centuries before air travel, Europeans developed maps of whole continents and even of the globe itself, all from an imagined aerial perspective, aided with mathematical calculations derived from surveys and knowledge of astronomical relationships. There were other pre-20th century Western artworks sometimes depicting a single town or precinct in a manner that comes closer to real aerial landscape, showing a town or city more or less as it might look from directly overhead. These map-like aerial townscapes often employed a kind of mixed perspective; while the overall view was quasi-aerial—showing the disposition of features arrayed as if seen from directly above—individual features of importance (such as churches or other major buildings) were pictured larger than scale, angled as they might look to someone standing on the ground. The map-like functional purpose of these pictures meant that such landmarks ought to be recognizable to a viewer, therefore, a realistic overhead view of the scene would defeat the purpose. The advent of balloon travel in the 19th century encouraged the development of more realistic aerial landscapes, as the first pioneering aviators begin to learn what landscapes and buildings really looked like when viewed from directly overhead.
- Повітряне пейзажне мистецтво (повітряний краєвид, пейзаж з повітря) включає картини та інші візуальні мистецтва, які зображують або викликають вигляд пейзажу з точки зору над ним — як правило, із значної відстані — як його можна розглядати з літака чи космічного корабля. Іноді мистецтво базується не на безпосередньому спостереженні, а на аерофотозйомці або на картах, створених із використанням супутникових зображень. Цей вид садово-паркового мистецтва навряд чи існував до 20 століття; його сучасний розвиток збігся з появою людського транспорту, що дозволило отримати фактичний вид зверху на великі ландшафти. Повітряні пейзажі — це пейзажі, видно з неба. Найбільш ранні зображення повітряних ландшафтів — це карти або дещо схожі на картини твори мистецтва, які демонструють пейзаж із уявної точки зору пташиного польоту. Наприклад, австралійські аборигени, починаючи з дуже давніх часів, створювали «заміські» пейзажі — повітряні пейзажі, що зображували їх країну, — показуючи родові шляхи до водопою та священних місць. За кілька століть до повітряних подорожей європейці розробляли карти цілих континентів і навіть самої земної кулі, все з уявної повітряної перспективи, за допомогою математичних розрахунків, отриманих в результаті опитувань та знань про астрономічні взаємозв'язки. Були й інші західні твори мистецтва до 20 століття, які іноді зображували окреме місто чи дільницю таким чином, щоб наблизитись до реального повітряного ландшафту, показуючи місто чи місто більш-менш так, як це може виглядати прямо над головою. Ці повітряні міські пейзажі, що нагадують карту, часто використовували своєрідну змішану перспективу; в той час як загальний вигляд був квазі-повітряним - демонструючи розташування об’єктів, розташованих так, як би видно безпосередньо зверху, - окремі особливості, що мають значення (наприклад, церкви чи інші великі будівлі), були зображені більшими, ніж масштаб, під кутом, як вони можуть виглядати для когось, що стоїть на земля. Подібне на карті функціональне призначення цих знімків означало, що такі орієнтири повинні бути впізнаваними для глядача, отже, реалістичний вигляд зверху сцени перешкодив би цілі. Поява подорожей на аеростатах у 19 столітті спонукало до розвитку більш реалістичних повітряних ландшафтів, оскільки перші авіаційні новатори починають дізнаватися, як насправді виглядали пейзажі та будівлі, якщо дивитись прямо над ними.
|
| comment
| - Повітряне пейзажне мистецтво (повітряний краєвид, пейзаж з повітря) включає картини та інші візуальні мистецтва, які зображують або викликають вигляд пейзажу з точки зору над ним — як правило, із значної відстані — як його можна розглядати з літака чи космічного корабля. Іноді мистецтво базується не на безпосередньому спостереженні, а на аерофотозйомці або на картах, створених із використанням супутникових зображень. Цей вид садово-паркового мистецтва навряд чи існував до 20 століття; його сучасний розвиток збігся з появою людського транспорту, що дозволило отримати фактичний вид зверху на великі ландшафти.
- يشمل فن المناظر الطبيعية الجوية اللوحات والفنون البصرية الأخرى التي تصور أو تستحضر مظهر المناظر الطبيعية من منظور علوي -عادة من مسافة كبيرة- يمكن رؤيتها من طائرة أو مركبة فضائية. لا يعتمد هذا الفن على المراقبة المباشرة دائمًا، بل على التصوير الجوي أحيانًا، أو على الخرائط التي أنشِئت باستخدام صور الأقمار الصناعية. كان وجود هذا النوع من الفن نادرًا قبل القرن العشرين، وتزامن تطوره الحديث مع ظهور النقل البشري، الذي سمح بإطلالات علوية فعلية على المناظر الطبيعية الواسعة.
- Aerial landscape art includes paintings and other visual arts which depict or evoke the appearance of a landscape from a perspective above it—usually from a considerable distance—as it might be viewed from an aircraft or spacecraft. Sometimes the art is based not on direct observation but on aerial photography, or on maps created using satellite imagery. This kind of landscape art hardly existed before the 20th century; its modern development coincided with the advent of human transport which allowed for actual overhead views of large landscapes.
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
