| dbpedia-owl:abstract
| - Le grand-duché de Toscane (en italien : Granducato di Toscana) est un ancien État européen, qui a existé entre 1569 et 1801 puis entre 1815 et 1859 sur un territoire correspondant approximativement à l'actuelle région italienne du même nom. Le grand-duché est fondé en 1569-1570 par le duc de la république de Florence, Côme Ier de Médicis, créé grand-duc de Toscane par le pape Pie V le 27 août 1569 puis couronné par celui-ci le 5 mars 1570§ 19_1-0" class="reference">.
- 토스카나 대공국(이탈리아어: Granducato di Toscana; 라틴어: Magnus Ducatus Etruriae)은 1569년부터 1859년까지 존재했던 이탈리아의 군주국이다. 피렌체 공화국을 대체하면서 중단되었다. 대공국의 수도는 피렌체였다. 19세기에 대공국의 인구는 약 1,815,000명이었다. 1569년 8월 27일 교황 비오 5세의 칙서에 의해 토스카나 대공으로 승격되었다. 대공국은 메디치가에 의해 1737년에 상급 가문이 소멸될 때까지 통치되었다. 구 공화국만큼 국제적으로 유명하지는 않았지만, 대공국은 메디치가의 통치하에서 번창했고, 페르디난도 2세의 통치기까지 코시모 1세와 그의 아들들의 통치하에서 전례 없는 경제적, 군사적 성공을 목격했다. 그것은 코시모 3세 치하에서 절정에 달했다. 메디치가의 동족 후손인 로렌의 은 가문을 계승하고 메디시가의 조상들의 왕좌에 올랐다. 토스카나는 부왕 에 의해 통치되었다. 그의 후손들은 나폴레옹 보나파르트가 토스카나를 (에트루리아 왕국, 1801년 ~ 1807년) 가문에 넘겨준 1859년까지 대공국을 통치하고 거주했다. 1814년 나폴레옹 체제가 붕괴되면서 대공국은 복원되었다. 1859년 사르데냐 왕국의 속국인 중앙이탈리아 연방이 토스카나를 합병했다. 토스카나는 1860년 이탈리아 통일의 일환으로 공식적으로 사르데냐에 합병되었다.
- Το Μεγάλο Δουκάτο της Τοσκάνης (Ιταλικά: Granducato di Toscana) ήταν ένα από τα πολλά Ιταλικά κρατίδια της περιόδου πριν από την Ιταλική Ενοποίηση (την περίοδο 1569-1859). Δημιουργήθηκε από το Δουκάτο της Φλωρεντίας (το οποίο το 1557 είχε προσαρτήσει τη ), ενώ περιελάμβανε το μεγαλύτερο μέρος της σημερινής Τοσκάνης· πρωτεύουσά του ήταν η Φλωρεντία. Πριν από την άφιξη του Οίκου της Λωρραίνης, η Τοσκάνη ήταν ονομαστικά ένα κράτος της Αγίας Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας μέχρι την του 1648.
- La Grandduklando de Toskanio - itale Granducato di Toscana - estis historia ŝtato en centra Italio, kiu ekzistis kun interrompo de la napoleonaj militoj inter la jaroj 1569 kaj 1859. Ĝi estis la daŭrigo de la antaŭa Duklando de Florenco. La ĉefurbo estis Florenco. Ĝis la Vestfalia Paco de 1648, la Grandduklando de Toskanio formale estis parto de la germanlingva Sankta Romia Imperio. La Unuiĝintaj Provincoj de Centra Italio, satelita ŝtato de la Regno de Sardio-Piemonto, aneksis Toskanion en 1859. La teritorio estis formale aldonita al Sardio en 1860, post referendumo, en kiu 95 procentaĵoj de la voĉdonantoj aprobis. Dek jarojn pli poste, en 1870, la tuta Regno de Sardio-Piemonto inkluzive de Toskanio iĝis parto de la itala reĝlando.
- Вели́ке ге́рцогство Тоска́нське (італ. Granducato di Toscana, лат. Magnus Ducatus Tusciae) — у 1569—1860 роках монархічна держава на Апеннінському півострові, зі столицею у Флоренції. Розташовувалася в Центральній Італії, в регіоні Тоскана. Очолювалася великими герцогами із династій Медічі (1569—1737) та Габсбурги (1737—1860). Постала 27 серпня 1569 року на основі Флорентійського герцогства, яким керували Медічі. Занепало за панування великого герцога Козімо III. 9 липня 1737 року перейшла до Франца I, імператора Священної Римської імперії. Управлялася віце-королями. 21 березня 1801 року ліквідована в ході Наполеонівських воєн французами, які перетворили її на королівство Етрурію. 9 червня 1815 року відновлена як суверенна держава. 8 грудня 1859 року увійшла до складу Центрально-Італійської конфедерації. 22 березня 1860 року анексована П'ємонт-Сардинським королівством після плебісциту.
- El Gran Ducat de Toscana fou una entitat jurídica del centre de la península italiana existent des de l'any 1569 i fins a l'any 1859. El Gran Ducat de Toscana s'assentà sobre el Ducat de Florència que alhora reemplaçà l'antiga República de Florència des de l'any 1532. Aquest ducat, dirigit per la família Medici des del seu inici, visqué successives ampliacions, l'any 1559 s'annexà la República de Siena i l'any 1847 el Ducat de Lucca. Assentà la seva capital sobre la ciutat de Florència.
- The Grand Duchy of Tuscany (Italian: Granducato di Toscana; Latin: Magnus Ducatus Etruriae) was an Italian monarchy that existed, with interruptions, from 1569 to 1859, replacing the Republic of Florence. The grand duchy's capital was Florence. In the 19th century the population of the Grand Duchy was about 1,815,000 inhabitants. Having brought nearly all Tuscany under his control after conquering the Republic of Siena, Cosimo I de' Medici, was elevated by a papal bull of Pope Pius V to Grand Duke of Tuscany on August 27, 1569. The Grand Duchy was ruled by the House of Medici until the extinction of its senior branch in 1737. While not as internationally renowned as the old republic, the grand duchy thrived under the Medici and it bore witness to unprecedented economic and military success under Cosimo I and his sons, until the reign of Ferdinando II, which saw the beginning of the state's long economic decline. It peaked under Cosimo III. Francis Stephen of Lorraine, a cognatic descendant of the Medici, succeeded the family and ascended the throne of his Medicean ancestors. Tuscany was governed by a viceroy, Marc de Beauvau-Craon, for his entire rule. His descendants ruled, and resided in, the grand duchy until its end in 1859, barring one interruption, when Napoleon Bonaparte gave Tuscany to the House of Bourbon-Parma (Kingdom of Etruria, 1801–7). Following the collapse of the Napoleonic system in 1814, the grand duchy was restored. The United Provinces of Central Italy, a client state of the Kingdom of Sardinia, annexed Tuscany in 1859. Tuscany was formally annexed to Sardinia in 1860, as a part of the unification of Italy, following a landslide referendum, in which 95% of voters approved.
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
