| dbpedia-owl:abstract
| - Дгармі́чні релі́гії, або дхармі́чні релігії — релігійні системи, що вкорінені в індійській релігійно-філософській традиції. Основною концепцією їх є віра в дгарму (дхарму) — універсальний закон буття. Слово «дгарма», буквально — «те, що утримує або підтримує» (від кореня дхр — «тримати»), зазвичай перекладається як «закон». Термін «дгарма» в індійській філософії і релігії застосовується також у загальнішому значенні — як шлях благочестя. Практично всі дгармічні релігії приймають як базову концепцію кармічної низки перероджень (переселення душ). Дхармічним релігіям зазвичай протиставляють авраамітичні (авраамічні) релігії з притаманною їм вірою в особистого Творця та Його об'явлення людині. До найдавніших і найвідоміших дхармічних релігій відносять:
* Індуїзм
* Джайнізм
* Буддизм
* Сикхізм
- Οι Ινδικές θρησκείες, γνωστές και ως Νταρμικές θρησκείες, είναι οι θρησκείες που προέρχονται από την Ινδική υποήπειρο (δηλαδή ο Ινδουισμός, ο Τζαϊνισμός, ο Βουδισμός και ο Σιχισμός). Αυτές οι θρησκείες ταξινομούνται ως Ανατολικές θρησκείες. Αν και οι Ινδικές θρησκείες συνδέονται μεταξύ τους μέσω της ιστορίας της Ινδίας, αποτελούν ένα ευρύ φάσμα θρησκευτικών κοινοτήτων και δεν περιορίζονται γεωγραφικά στην Ινδική υποήπειρο. Υπάρχουν στοιχεία για ύπαρξη προϊστορικής θρησκείας στην Ινδική υποήπειρο με βάση διεσπαρμένες ζωγραφιές σε βράχους από τη μεσολιθική εποχή. Οι Χαραπανοί του πολιτισμού της Κοιλάδας του Ινδού (3300 με 1300 π.Χ., περίοδος ωρίμανσης: 2600-1900 π.Χ.) είχαν ένα πρώιμο αστικοποιημένο πολιτισμό ο οποίος προηγείται της βεδικής θρησκείας. Η τεκμηριωμένη ιστορία των Ινδικών θρησκειών ξεκινά με την ιστορική Βεδική θρησκεία, τις θρησκευτικές πρακτικές των πρώιμων Ινδοϊρανών, οι οποίες συλλέγησαν και επιμελήθηκαν σε ένα κείμενο, στους Βέδες. Η περίοδος σύνθεσης, επιμέλειας και σχολιασμού των κειμένων είναι γνωστή ως Βεδική περίοδος (η οποία διαρκεία περίπου από το 1750 μέχρι το 500 π.Χ.). Τα φιλοσοφικά κείμενα των Βέδων συνοψίστηκαν στις Ουπανισάδες, κοινώς γνωστές ως Βεντάντα. Οι Βεντάντα ερμηνεύονται ποικιλοτρόπως, είτε ως "τελευταία κεφάλαια και μέρη των Βέδων" ή ως "το αντικείμενο, ο ύψιστος σκοπός των Βέδων". Οι πρώιμες Ουπανισάδες είχαν ήδη συντεθεί κατά την γέννηση τρου Χριστού, ενώ πέντε από τις έντεκα κύριες Ουπανισάδες συντέθηκαν κατά πάσα πιθανότητα πριν τον 6ο αιώνα π.Χ., Ουπανισάδες οι οποίες περιλαμβάνουν τις πρώτες αναφορές για την Γιόγκα κτη αι Μόκσα. Η σραμανική περίοδος (800 - 200 π.Χ.) σηματοδοτεί το "σημείο καμπής μεταξύ του Βεδικού Ινδουισμού και του Πουρανικού Ινδουισμού". Το κίνημα Σραμάνα, ένα αρχαίο Ινδικό θρησκευτικό κίνημα αλλά ξεχωριστή από την Βεδική παράδοση, συχνά αψήφησαν πολλές από τις έννοιες των Βέδων και των Ουπανισάδων για τη ψυχή (Άτμαν) και την απόλυτη πραγματικότητα (Βραχμάν). Στον 6ο αιώνα π.Χ. το Σραμανικό κίνημα ωρίμασε με την δημιουργία του Τζαϊνισμού και του Βουδισμού και ευθύνεται για το σχίσμα των Ινδικών θρησκειών στους δύο κύριους φιλοσοφικούς κλάδους της αστίκας, η οποία τιμά την Βέδα (π.χ., έξι ορθόδοξες σχολές του Ινδουισμού) και την νάστικα (π.χ. Βουδισμός, Τζαϊνισμός, Τσαρβάκα κτλ.). Ωστόσο, και οι δύο κλάδοι μοιράζονται τις σχετιζόμενες έννοιες της γιόγκα, τη σαμσάρα (τον κύκλο της γέννησης και του θανάτου) και τη μόκσα (απελευθέρωση από αυτόν τον κύκλο). Η πουρανική περίοδος (200 π.Χ. - 500 μ.Χ.) και η Πρώιμη Μεσαιωνική περίοδος (500-1100 μ.Χ.) έδωσε αφορμή για την δημιουργία νέων διαμορφώσεων του Ινδουισμού, ειδικά την μπάκτι και τον Σαϊβισμό, τον Σακτισμό, τον Βαϊσναβισμό, τη Σμάρτα και μικρότερες ομάδες όπως η συντηρητική Σραούτα. Η πρώιμη Ισλαμική περίοδος (1100-1500 μ.Χ.) επίσης έδωσε αφορμή για την δημιουργία νέων κινημάτων. Ο Σιχισμός ιδρύθηκε τον 15ο αιώνα βασισμένος στις διδασκαλίες του Γκουρού Νανάκ και τους εννιά επόμενους Γκουρού των Σιχ στην Βόρεια Ινδία. Η συντριπτική πλειοψηφία των οπαδών του Σιχισμού κατάγεται από την περιοχή του Παντζάμπ. Με την αποικιακή κυριαρχία των Βρετανών προέκυψε μια νέα ερμηνεία και σύνθεση του Ινδουισμού, η οποία βοήθησε το Ινδικό κίνημα ανεξαρτησίας.
- Les religions índies, de vegades anomenades com les religions dharmiques, són les religions que es van originar al subcontinent indi; religions tals com l'hinduisme, el jainisme, el budisme i el sikhisme. Aquestes religions també són etiquetades com a . Tot i que les religions índies estan connectades a través de la història de l'Índia, i constitueixen una àmplia gamma de comunitats religioses que no es limiten al subcontinent indi. Les evidències demostrant al subcontinent indi deriven de pintures rupestres mesolítiques espargides pel territori. El poble harappa de la Civilització de la Vall d'Indus, que va durar del 3300 al 1300 aC (període madur entre 2600 i 1900 aC), tenia una cultura urbanitzada primerenca, anterior a la religió vèdica.
- Инди́йские (дхарми́ческие) рели́гии — религии, сложившиеся на Индийском субконтиненте. К индийским религиям относят индуизм, джайнизм, буддизм и сикхизм, включая все их течения и родственные им религиозные традиции. Индийские религии представляют собой группу так называемых «восточных религий». Они имеют схожую систему основных верований, основанных на дхарме, способов поклонения и связанных с ними религиозных практик, что объясняется общностью их исторического развития, в ходе которого они оказали влияние друг на друга. Религиозные практики, символы и архитектура, ассоциируемые с древнейшей из индийских религий, индуизмом, уходят своими корнями в хараппский период (III тыс. до н. э.). Документированная история индийских религий начинается с ведизма — религиозных практик ранних индоариев. Индоарии собрали и отредактировали Веды — четыре сборника гимнов и мантр на древнем ведийском санскрите. Веды являются основными богооткровенными текстами (шрути) современного индуизма. Период их составления, редактирования и написания комментариев к ним принято называть ведийским периодом. По мнению большинства современных учёных, этот период продолжался около 1000 лет, с XVI по VI века до н. э. В поздний ведийский период (с IX по VI века до н. э.) были составлены Упанишады и его принято называть «ведантическим». Затем были составлены санскритские эпосы, «Махабхарата» и «Рамаяна», а позднее — Пураны. В индуизме существуют много течений, основными из которых являются вайшнавизм, шиваизм, шактизм и смартизм. Существует большое количество малых групп, таких как консервативная традиция шраута или появившееся сравнительно недавно индуистское реформаторское движение айявари. Около 90 % индуистов живут в Индии, где они составляют 83 % населения. Джайнизм и буддизм произошли из культуры шрамана. Буддизм был основан Буддой Гаутамой — принцем-кшатрией, ставшим аскетом-отшельником. Впоследствии буддизм распространился за пределы Индии и стал преобладающей религией в Юго-Восточной Азии. Позднее под влиянием индуистского ренессанса и под давлением пришедшего в Индию ислама буддизм в Индии пришёл в упадок, но сохранился в Непале и на Шри-Ланке. Джайнизм был основан линией из 24 просветлённых учителей тиртханкаров, основными из которых были Паршва (IX век до н. э.) и Махавира (VI век до н. э.). Сикхизм возник в XV веке в Северной Индии на основе учения Гуру Нанака и последовавших за ним девяти гуру сикхизма. Большинство последователей этой религии происходят из Пенджаба.
- Con la denominazione di religioni indiane si vengono ad indicare quelle fedi religiose che hanno avuto origine nel subcontinente indiano, cioè Induismo, Giainismo, Buddhismo e Sikhismo; queste sono anche classificate tra le religioni orientali. Pur essendo strettamente collegate con la storia dell'India, le religioni indiane costituiscono una vasta gamma di comunità spirituali le quali non si limitano soltanto al subcontinente. La prova attestante la presenza di una qualche forma di nel subcontinente indiano deriva dagli sparsi reperti di pittura rupestre risalente al Mesolitico. La popolazione di Harappa, città facente parte della civiltà della valle dell'Indo, che durò all'incirca dal 3.300 al 1.300 a.C. (col suo periodo più maturo tra il 2.600 e il 1.900 a.C.) era una cultura urbanizzata precoce di fatto precedente la religione vedica: le genti Dravida e le stesse lingue dravidiche dell'India meridionale sono anch'esse anteriori alla "religione vedica". La storia documentata delle religioni indiane comincia con la formazione religiosa storica conosciuta col nome di Vedismo, concernente le pratiche di fede e spiritualità dei primi popoli Indoiranici, che sono state raccolte successivamente con la (apprendimento e stesura) dei Veda, testi divenuti col tempo la tradizione spirituale fondamentale presente nella cultura indiana: il periodo della composizione, redazione e commento di tali testi (per lo più inni di lode alle varie divinità) è conosciuto come periodo della civiltà vedica il quale durò all'incirca tra il 1.750 e il 500 a.C.. Questa religione è stata fortemente legata al primo Zoroastrismo e la sua lingua liturgica, il sanscrito vedico, era intelligibile con la lingua avestica. Il periodo di riforma durato tra l'800 e il 200 a.C. segna un "punto di svolta tra la religione vedica e la religione indù". L'antico movimento religioso indiano degli (monaci-asceti itineranti), parallelo ma distinto dalla tradizione vedica, ha dato luogo al Giainismo e al Buddhismo ed è stato responsabile per i concetti relativi di Yoga, saṃsāra (il ciclo di nascita-morte-rinascita inerente a tutti gli esseri) e Mokṣa (la liberazione da quel ciclo). Tale periodo vede anche la scrittura dei Brāhmaṇa e delle Upaniṣad prima - il tutto all'interno della definizione di Brahmanesimo - e la crescita del Vedānta o "fine dei Veda" poi, una delle scuole filosofiche e di pensiero di maggior rilevanza dell'epoca. Il periodo dei Purāṇa (200 a.C.-500 d.C.) e la precoce età medioevale (500-1.100) ha dato luogo a sempre rinnovate definizioni di Induismo, soprattutto quelle di Bhakti (d'impronta più propriamente devozionale) e quellele relative allo Shivaismo, Shaktismo, Vaishnavismo (dedicate rispettivamente a Shiva, alla Devi-Shakti e a Visnù), fino alla scuola Smārta ed a gruppi minori come la tradizione ritualistica conservatrice . Il primo periodo relativo alla dominazione islamica in India (1.100-1.500) ha anch'esso contribuito a dare vita a nuovi movimenti: il Sikhismo è stato fondato nel corso del XV secolo sugli insegnamenti di Guru Nanak e dei nove successivi in : a tutt'oggi la maggior parte dei suoi aderenti proviene ed ha origine dalla regione del Punjab. Col dominio coloniale britannico, l'impero anglo-indiano, si è avuta una reinterpretazione e sintesi dell'Induismo conosciuto come ; a partire dalla forma più tradizionale Smarta è sorta una rinnovata tipologia di religiosità adattata al tempo presente, ciò soprattutto tramite l'opera di Ram Mohan Roy (il ) il quale ha aiutato anche il contemporaneo movimento d'indipendenza indiano nel neo-induismo dei suoi maggiori leader (dal Mahatma Gandhi, a Swami Vivekananda, da Sri Aurobindo a Sarvepalli Radhakrishnan).
- Agama-agama India adalah agama-agama yang berasal dari anak benua India. Agama-agama ini meliputi Hinduisme, Jainisme, Buddhisme, dan Sikhisme, juga diklasifikasikan sebagai agama-agama Timur. Meskipun agama-agama India terhubung melalui sejarah India, mereka membentuk berbagai komunitas agama, dan tidak terbatas pada anak benua India. Bukti yang membuktikan agama prasejarah di anak benua India berasal dari lukisan batu Mesolitikum yang tersebar. Orang Harappa dari peradaban Lembah Indus, yang berlangsung dari 3300 hingga 1300 SM (periode dewasa 2600–1900 SM), memiliki budaya urban awal yang mendahului Vedisme. Sejarah agama India yang terdokumentasi dimulai dengan sejarah Vedisme, praktik keagamaan orang Indo-Iran awal, yang dikumpulkan dan kemudian disunting menjadi Veda. Periode penyusunan, redaksi, dan komentar teks-teks ini dikenal sebagai periode Veda, yang berlangsung dari sekitar 1750 hingga 500 SM. Bagian filosofis dari Veda diringkas dalam Upanishad, yang biasanya disebut sebagai Vedānta, berbagai ditafsirkan berarti baik "bab terakhir, bagian dari Veda" atau "objek, tujuan tertinggi dari Veda". Upanishad awal semuanya mendahului Era Umum, lima dari sebelas Upanishad utama disusun kemungkinan besar sebelum abad ke-6 SM, dan berisi penyebutan paling awal tentang Yoga dan Moksha. Periode sramaṇa antara 800 dan 200 SM menandai "titik balik antara Hinduisme Veda dan Hinduisme Purana". Gerakan Shramana, sebuah gerakan keagamaan India kuno yang sejajar tetapi terpisah dari tradisi Veda, sering menentang banyak konsep Veda dan Upanishad tentang jiwa (Atman) dan realitas tertinggi (Brahman). Pada abad ke-6 SM, gerakan Shramnic berkembang menjadi Jainisme dan Buddhisme dan bertanggung jawab atas perpecahan agama-agama India menjadi dua cabang filosofis utama astika, yang memuliakan Veda (misalnya, enam aliran Hindu ortodoks) dan nastika (misalnya, Buddha, Jainisme, Charvaka, dll.). Namun, kedua cabang berbagi konsep terkait Yoga, saṃsāra (siklus kelahiran dan kematian) dan moksha (pembebasan dari siklus itu). Periode Purana (200 SM – 500 M) dan periode Abad Pertengahan Awal (500–1100 M) memunculkan konfigurasi baru Buddhisme, terutama bhakti dan Shaivisme, Shaktisme, Vaishnavisme, Smarta, dan kelompok-kelompok kecil seperti Shrauta yang konservatif. Periode Islam awal (1100-1500 M) juga memunculkan gerakan-gerakan baru. Sikhisme didirikan pada abad ke-15 atas ajaran Guru Nanak dan sembilan Guru Sikh berturut-turut di India Utara. Sebagian besar pengikutnya berasal dari wilayah Punjab. Selama periode pemerintahan Inggris di India, reinterpretasi dan sintesis Hinduisme muncul, yang membantu gerakan kemerdekaan India.
- الديانات الدارمية أو الديانات الهندية هي واحدة من أكبر العائلات الدينية في العالم إضافة إلى الديانات الإبراهيمية والديانات الطاوية. تكونت أصول هذه الديانات في الهند. ويشير مصطلح ديانات دارمية للديانات الدارمية القديمة وهي الهندوسية والجاينية والبوذية إضافة إلى الديانة الدارمية الحديثة وهي السيخية حيث أن السيخية ديانة حديثة نسبةً إلى الديانات الثلاث الأولى. تعد هذة الديانات واسعة الانتشار في شبه القارة الهندية وشرق آسيا وجنوبي شرقي آسيا مع تأثير في أنحاء أخرى من العالم تم في القرن الماضي حيث أصبح لهذه الديانات أتباع في العالم الغربي من أوروبا والولايات المتحدة. بشكل عام تتشابه هذه الديانات الدارمية كثيرا وترتبط بعلاقات تجعلها قريبة الفكر من بعضها البعض.
- La famille des religions dharmiques (appelées aussi religions indiennes ; Indic religions en anglais) regroupe les religions nées dans le sous-continent Indien, à savoir l'hindouisme, le bouddhisme, le jaïnisme et le sikhisme, ainsi que d'autres courants religieux qui en ont émergé. Les religions dharmiques sont une des trois plus grandes familles de religions dans le monde, les deux autres étant les religions abrahamiques et les religions taoïques. La théologie et philosophie des religions dharmiques est centrée sur le concept du dharma, terme sanskrit portant le sens de loi, prescription, devoir, et plus particulièrement dans le sens spirituel de loi naturelle et de réalité. Les religions indiennes ont historiquement influencé les coutumes d’Asie . Les courants bouddhistes et hindouistes ont eu un impact culturel considérable en Asie de l’Est , Asie du Sud-Est et en Asie du Sud. Les religions dharmiques sont surtout influentes dans le sous-continent Indien, l'Asie de l'Est et l'Asie du Sud-Est ; elles sont beaucoup moins présentes en dehors de ces régions. Elles sont également très fortement interconnectées. Les religions indiennes sont présentes au Japon , Chine , Indonésie , Corée du Sud , Népal , Taïwan , Sri Lanka , Singapour , Thaïlande , Cambodge , Laos , Birmanie , Hong Kong.
- As religiões da Índia ou religiões dármicas são o conjunto das tradições religiosas correlatas que se originaram no subcontinente indiano, mais precisamente o hinduísmo, o budismo, o jainismo e o sikhismo (repare que são religiões originárias da Índia, mas não necessariamente maioritárias no país). Formam o subgrupo da classe maior das "filosofias orientais". As religiões da Índia tem similaridades em credos, modos de adoração e práticas associadas, principalmente devido à sua história de origem comum e influência mútua. O hinduísmo, também chamada de bramanismo, é a religião que predomina na Índia. Essa religião é politeísta e a maior parte dos deuses fazem referência a fenômenos naturais.
- 인도 계통의 종교(영어: Indian religions, Indic religions) 또는 다르마 계통의 종교(영어: Dharmic religions)는 인도 아대륙을 모태로 윤회, 다르마, 카르마 등의 교리를 공유하는 힌두교, 불교, 자이나교, 시크교를 가리킨다. 다르마(산스크리트어: धर्म, dharma)는 '자연계의 법칙'이라는 뜻이며 각 종교에 따라 다른 의미를 가진다.
- Indian religions, sometimes also termed Dharmic religions or Indic religions, are the religions that originated in the Indian subcontinent. These religions, which include Hinduism, Jainism, Buddhism, and Sikhism, are also classified as Eastern religions. Although Indian religions are connected through the history of India, they constitute a wide range of religious communities, and are not confined to the Indian subcontinent. Evidence attesting to prehistoric religion in the Indian subcontinent derives from scattered Mesolithic rock paintings. The Harappan people of the Indus Valley civilisation, which lasted from 3300 to 1300 BCE (mature period 2600–1900 BCE), had an early urbanized culture which predates the Vedic religion. The documented history of Indian religions begins with the historical Vedic religion, the religious practices of the early Indo-Iranians, which were collected and later redacted into the Vedas, as well as the Agamas of Dravidian origin. The period of the composition, redaction, and commentary of these texts is known as the Vedic period, which lasted from roughly 1750 to 500 BCE. The philosophical portions of the Vedas were summarized in Upanishads, which are commonly referred to as Vedānta, variously interpreted to mean either the "last chapters, parts of the Veda" or "the object, the highest purpose of the Veda". The early Upanishads all predate the Common Era, five of the eleven principal Upanishads were composed in all likelihood before 6th century BCE, and contain the earliest mentions of Yoga and Moksha. The śramaṇa period between 800 and 200 BCE marks a "turning point between the Vedic Hinduism and Puranic Hinduism". The Shramana movement, an ancient Indian religious movement parallel to but separate from Vedic tradition, often defied many of the Vedic and Upanishadic concepts of soul (Atman) and the ultimate reality (Brahman). In 6th century BCE, the Shramnic movement matured into Jainism and Buddhism and was responsible for the schism of Indian religions into two main philosophical branches of astika, which venerates Veda (e.g., six orthodox schools of Hinduism) and nastika (e.g., Buddhism, Jainism, Charvaka, etc.). However, both branches shared the related concepts of Yoga, saṃsāra (the cycle of birth and death) and moksha (liberation from that cycle). The Puranic Period (200 BCE – 500 CE) and Early Medieval period (500–1100 CE) gave rise to new configurations of Hinduism, especially bhakti and Shaivism, Shaktism, Vaishnavism, Smarta, and smaller groups like the conservative Shrauta. The early Islamic period (1100–1500 CE) also gave rise to new movements. Sikhism was founded in the 15th century on the teachings of Guru Nanak and the nine successive Sikh Gurus in Northern India. The vast majority of its adherents originate in the Punjab region. During the period of British rule in India, a reinterpretation and synthesis of Hinduism arose, which aided the Indian independence movement.
- Indická náboženství (také dharmická náboženství) jsou náboženství, která mají svůj původ na indickém subkontinentu. Řadí se mezi ně čtyři náboženství: hinduismus, džinismus, buddhismus a sikhismus. Někdy jsou také klasifikována jako východní náboženství. Indická náboženství jsou spojena společnou historií Indie, ale nejsou omezena jen na indický subkontinent, nýbrž jsou rozšířena po celém světě. Existují prehistorické památky na náboženství v Indii, např. u Harappské kultury. Zdokumentovaná historie indických náboženství začíná Védským náboženstvím, které vyznávali Indoárijci. Tyto praktiky byly později sepsány do textů zvaných Védy. Toto období trvalo přibližně od 1750 př. n. l. do 500 př. n. l. a nazývá se podle nich Védské období. Ganéša, bůh uctívaný hinduisty, džinisty i buddhisty Reformní období trvalo od 800 př. n. l. do 200 př. n. l. znamená přelom mezi Védským náboženstvím a hinduistickými náboženstvími. V tomto období působilo hnutí šramanů, které dalo vznik džinismu a buddhismu a vytvořilo koncepty jógy, samsáry a mókši. Vznikly také Upanišady a Védánta. V puránském (200 př. n. l. až 500 n. l.) a středověkém období (500–1100) se rozvíjel hinduismus, vznikl bhakti, višnuismus a šivaismus. V raně islámském období (1100-1500) vzniklo nové náboženství, sikhismus, které založil Guru Nanak. Většina jeho vyznavačů pochází z oblasti Pandžábu. V koloniálním období vznikla nová interpretace hinduismu zvaná .
- インド発祥の宗教あるいはインド宗教（英語: Indian religions）は、古代インドの聖典であるヴェーダ群を起源とする宗教を指す。そのため伝統的にヴェーダの宗教 、ヴェーダ教(英: Vedic religions）という呼び方もされて来た。 バラモン教は、実質的にヴェーダに説かれる祭祀を行う人々の宗教を指す意味で使われることが多いので、ヴェーダの宗教（ヴェーダ教）という言い換えはあまり用いられず、バラモン教の方が一般的である。 ヒンドゥー教と訳される英語のHinduismは、最も広い意味・用法では、インドにあり、また、かつてあったもの一切が含まれていて、インドの歴史では先史文明のインダス文明まで遡るものであるが、一般的には、アーリア民族のインド定住以後、現代まで連続するインド的伝統を指す。イギリス人は、このうち仏教以前に存在したバラモン中心の宗教をバラモン教（英: Brahmanism）、バラモン教のヴェーダ時代の宗教思想をヴェーダの宗教（ヴェーダ教）と呼んだ。 FrawleyとMalhotraは「ダルマの伝統（Dharmic traditions）」という言葉を用いて、インドの様々な宗教の類似点を指摘している。Frawleyによれば「すべてのインドの宗教は、ダルマと呼ばれている」という。そのためダルマの宗教（Dharmic religions）とも呼ばれる が、これにはいくつかの批判もある。
- Religie dharmiczne – religie wiążące się z dharmą. Zaliczamy do nich: hinduizm, buddyzm, dźinizm, sikhizm oraz adźiwików. Wszystkie religie dharmiczne wywodzą się z braminizmu oraz rozpoczęły się na subkontynencie indyjskim. Wspólna dla religii dharmicznych jest także wiara w reinkarnację oraz karmę. Niektórzy zaliczają do religii dharmicznych również taoizm, pomimo całkowicie odrębnej genezy tej religii, ze względu na zbieżność niektórych koncepcji teologicznych i praktyk. Religie dharmiczne stanowią drugą co do wielkości grupę religii (po religiach abrahamowych). Są drugą grupą wyznań pod względem liczby wyznawców. Religie dharmiczne najpowszechniejsze są w Indiach, Azji Południowo-Wschodniej oraz na Dalekim Wschodzie.
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
